Ось і осінь прийшла і забила у вікна дощами...
Ось і осінь прийшла і забила у вікна дощами, Розгойдали і небо і, здається, навколишній світ, Попливла вся земля під малиновими парусами, Краплі смутку летять нам назустріч з оголених вій Важко падає лист, сирі хмари летять у безодню, І на скроні твоїй закипає сльоза дощова Я не можу мовчати, я все мушу сказати сьогодні, Та зникають у серці - у будні - останні слова Відриваюсь від дум, і дивлюся в засмучені очі І шукаю у них порятунку, чито співчуття Тільки туга одна та журба в них сказати щось хочуть, та вже знаємо ми, що немає назад вороття Наше літо пройшло, жовтим листом розтануло в небі, Хмари-хмари летять, і летять наші думи кудись. Я шепочу :"прости", відчуваю, - прощатися треба, Тільки руки твої у останніх обіймах сплелись... Стихотворение (с) Яременко М. П. Фото (с) Яременко О. М.